Багряний Іван Павлович список книг

ЖАНРЫ

Поделиться с друзьями:

Багряний Іван Павлович

Рейтинг
9.05
Пол
мужской
Дата рождения
19 вересня (2 жовтня) 1906
Багряний Іван Павлович
9.05 + -

рейтинг автора

Биография

Іван Багряний (справжнє ім'я: Лозов'яга Іван Павлович[1] (також: Лозов'ягін); 19 вересня (2 жовтня) 1906, Охтирка[2], Харківська губернія, Російська імперія — 25 серпня 1963, Новий Ульм, ФРН) — українськийпоет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.[3]


Становлення[ред. • ред. код]

Народився в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. У сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дві дочки — Неоніла та Єлизавета.

У шестирічному віці почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю.

1922 року почався період трудової діяльності і активного громадсько-політичного життя: він був то замполітом цукроварні, то окружним політінспектором в Охтирській міліції, то вчителем малювання в колонії для безпритульних і сиріт. 1925 року вийшов із комсомолу. Щоб «збагатитись враженнями» (вислів Івана Багряного), побував на Донбасі, в Криму, на Кубані.

1925 року Іван працював у Кам'янці-Подільському ілюстратором у газеті «Червоний кордон», надрукував у ній свої перші вірші [4].

Того ж 1925 року під псевдонімом І. Полярний власними силами видав в Охтирці невеличку збірку «Чорні силуети: П'ять оповідань». В оповіданнях описані враження від побаченого й пережитого автором під час поїздки по Україні. Це переважно безрадісні реалістичні картини життя тогочасного суспільства.

1926 року вступив до Київського художнього інституту (КХІ), якого через матеріальну скруту та упереджене ставлення керівництва закінчити не вдалося. Навчаючись в КХІ, вийшов зі спілки «Плуг», вступив до опозиційного літературного об'єднання МАРС («Майстерня революційного слова»), де зблизився з самовимогливими митцями слова: Валер'яном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. Саме тоді Іван Багряний активно працював і друкувався в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях» та інших.

У 1920-х роках видав низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», п'єсу «Бузок» про графоманів. У 1929 році на власний кошт видав віршовану поему «Ave Maria», яка майже миттєво була заборонена цензурою й вилучена з книготоргівлі.

1930 року побачив світ історичний роман у віршах «Скелька». У ньому розповідається про повстання в селі Скелька у ХVIII ст. проти свавілля московських ченців монастиря, що знаходився поряд. Селяни спалили монастир, протестуючи проти національного гноблення. Офіційною реакцією на роман стала стаття О. Правдюка «Куркульським шляхом» в журналі «Критика», де автор говорить: «…Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…» [5].


В ув'язненні та на засланні[ред. • ред. код]

16 квітня 1932 його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контрреволюційної агітації» за допомогою літературних творів, таких як поема «Ave Maria», історичний роман «Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гутенберг», соціальна сатира «Батіг».

Пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей: Охотське море, тайга, життя серед українців Зеленого Клину. Утеча в Україну та арешт у дорозі, новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Точних даних про час повернення Івана Багряного із заслання немає: 16 червня 1938 року його повторно було арештовано, сидів у Харківській в'язниці УДБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред'явили нове звинувачення — участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації. Хоч тривали довгі дні знущань та допитів, Акт про закінчення слідства 26 березня 1939 року з висунутими проти нього обвинуваченнями І. Багряний не підписав. 1 квітня 1940 року було прийнято постанову, в якій відзначалося, що всі свідчення про контрреволюційну діяльність належать до 1928 — 1932 років, за що він уже був засуджений, а «…інших даних про антирадянську діяльність Багряного-Лозов'ягіна слідством не добуто». Хворий, знесилений, Іван Багряний повернувся в Охтирку.

Автобіографічні подробиці про ці п'ять років життя — арешт, тортури, втечу із заслання й повернення на батьківщину — письменник відобразив у романі «Сад Гетсиманський».


Під час Другої світової війни[ред. • ред. код]

Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.

Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературної праці. 1944 року він написав один із своїх найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).

У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле»[6].

У березні 1945 Багряний перебував у Карпатах у селі Даба разом з рештою місії ЗП УГВР. У квітні 1945, коли радянські війська почали наближатися до місця перебування групи українців, частина членів місії ЗП УГВР, що не мандрувала з родинами, виїхала до столиці Незалежної Хорватської Держави Загреба. Дещо пізніше до групи приєднався й Іван Багряний. У столиці Хорватії делегація ЗП УГВР провела весь квітень і ця країна відбилася й на творчості Івана Багряного. Саме у цей період він писав роман «Люба» про партизанську боротьбу ОУН/УПА, в якій сам нещодавно брав участь. У тексті уривка, що зберігся, часто трапляються хорватські топоніми і явища: м. Вараждін, р. Драва, усташі, четники генерала Драголюба Михайловича, які воювали проти усташів. А назву твору письменник дав на честь Люби Комар, радистки місії ЗП УГВР, учасниці «Процесу 59» в 1941 році. Рукопис роману письменник власноруч знищив, бо «розсердився на героїв цього роману, діячів партизанського резистансу, колишніх моїх друзів, а пізніше — замотеличених героїв «таборових держав», моїх запеклих ворогів».[7]


В еміграції[ред. • ред. код]
 

1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Як свідчить у «Листах до приятелів» Юрій Лавріненко, «в еміграції теж не було свободи. Не менш, ніж заборонами, перешкоджала гітлерівська Німеччина сформуванню політичної еміграції усілякими „розенбергівськими штабами“, в яких псувалися та компромітувалися і дуже пристойні люди. Багряний пішов на Захід і в еміграцію через „оунівське підпілля“.

Іван Багряний написав брошуру — програмний для нього памфлет „Чому я не хочу вертатись до СРСР?“, де виклав політичну декларацію національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету „Українські вісті“. Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.). Могила Івана Багряного — перша могила ліворуч від входу на цвинтар, що навпроти вул. Фіннінгер (Finninger Str.). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Лео Мол[8]. Пам'ятника на могилі освячено 3 жовтня 1965.


Сім'я[ред. • ред. код]

Перша дружина — Антоніна Зосімова, діти: Борис і Наталя[9]. На еміграції одружився з Галиною Тригуб (родом із Тернопільщини)[6]. Їхні діти: Нестор і Роксолана[10].

Книги автора:

Без серии

[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[9.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
[5.0 рейтинг книги]
Комментарии:
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
Снежная девочка
5.00
рейтинг книги
Рядом с Мэри Поппинс Аарон опустил Киру на землю: этот поступок он никогда себе не простит. Мужчина то ли решил, что так она будет ближе к актрисе, то ли, что он опустится рядом с ней на корточки для поддержки, а Кира сама попросит шарик. Люди действуют из лучших побуждений, даже если те могут иметь…
Телохранитель Генсека. Том 4
6.00
рейтинг книги
— Эти вещи принадлежат вам? — бесстрастно спросил инспектор Шпагин. И тут же предложил Горбачевым лазейку: — Если они не принадлежат вам и были подброшены в аэропорту Хитроу, то все эти вещи будут конфискованы в доход государства. На Раису Максимовну было жалко смотреть. В ней боролись жадность и…
Гранит науки. Том 4
5.00
рейтинг книги
Стоило мне ещё нажать как буквально через пять секунд в комнату забежала девушка лет двадцати пяти в униформе служанки. — Господин, вы очнулись! Девушка тут же подбежала ко мне. Помогла сесть поудобнее, а затем начала изучать данные с медицинского оборудования. — Сколько я был без сознания? — Говорить…
Князь Андер Арес 3
5.00
рейтинг книги
Люди же кому только не возносили молитв. К слову, королевский род Ирвент появился от союза бога Гермеса и Сциллы Ирвент. Как я уже говорил, на Грее шла активная пропаганда, что люди, власть имущие, получили свою силу благодаря родству с богами. То есть их власть от бога(ов). Также существовали верования…
Адвокат Империи 6
5.00
рейтинг книги
Оглянулся по сторонам. Вроде привычные вещи на своих местах. Но что-то меня беспокоило… Какая-то тварь резко прыгнула на меня сзади. — Ай, да твою же мать! — Я вскочил с дивана, пытаясь стащить с себя шипящую и царапающуюся дрянь. Виктор примчался с кухни и застал меня стоящим посреди комнаты,…
Я Гордый Часть 3
5.00
рейтинг книги
— И что же ты видела? — спросил я все так же безразлично, садясь на кровать. Голова уже не болела, но какая-то слабость оставалась. — Что видела? Я как дура неслась в академию, чтобы встретиться с тобой — и что я вижу по прибытию? Ты пропал и тебя ищут. А когда тебя нашли — к счастью, это произошло…
Законы Рода. Том 5
5.00
рейтинг книги
Я поднялся и по очереди дотронулся до крестов с символом моего рода. Рядом с отцом задержался чуть дольше. — Пи? — Да, сейчас… Минуту… Перстень на пальце стал теплее, и я ощутил, что тысячи слов, которые мне хотелось сказать, застряли в горле. Нечего пока говорить. Я ещё ничего не достиг. Даже…
Весь цикл «Десантник на престоле». Шесть книг
8.38
рейтинг книги
— Я вас слушаю с большим увлечением, обожаю, когда кто-то «вещает» обо мне. — В армии вас через полгода определили на шестимесячные сержантские курсы, после окончания которых, вы вернулись в часть уже в звании младшего сержанта на должность командира отделения. Спустя полгода вас повысили…
Гримуар темного лорда VII
5.00
рейтинг книги
— Дети? — спросил я у Андвера. — Да. Почти все члены экипажа — члены семьи Берест. Мы всех пристроили к делу. Лишь семь тирранцев мы взяли из других семей. И они тоже являются нашими родственниками, хоть и дальними. Однако, все они принесли клятву. Я ожидал чего-то подобного. Ведь ещё из воспоминаний…
Убивать чтобы жить 3
5.00
рейтинг книги
Серия:
#3 УЧЖ
Просто погибли все люди в радиусе стен поселения, которые находились на поверхности. Не все Бессмертные пережили взрывы глайдеров. Мощные физики успели поставить броню. А вот его более слабые подчиненные, кто не сгинул в облаке взрыва, убились об землю, упав с большой высоты. Судя по идентификаторам,…
Первый среди равных. Книга IV
5.00
рейтинг книги
— Благодарю вас за заботу, господа, — тепло улыбнулась Настя и я мог поклясться, что в этот момент оба брата готовы были отдать всё, что у них есть, чтобы княжна продолжала улыбаться. — Я непременно присоединись к вам чуть позже. Ну а пока обо мне позаботится князь Разумовский. Думаю, вы не станете отрицать,…
На границе империй. Том 9. Часть 3
5.00
рейтинг книги
— Затем, что у вас всех контракты с корпорацией и нужно знать, как решать этот вопрос. Кроме того, перед подписанием нового контракта тоже стоит получить его консультацию. — Ты с нами? — Нет, я не с вами. У меня всё проще и сложнее одновременно. — Почему? — Потому, скорей всего, я сейчас числюсь…
Судьба магии. Книга вторая
5.00
рейтинг книги
Пока моя кожа по-прежнему чиста. Я просто человек без магии, который провел большую часть жизни, служа солдатом… но солдатом, который никогда не собирался по-настоящему сражаться. Когда я был капитаном хэксэн-егерей, то считал свою должность лишь прикрытием. Я никогда не хотел быть охотником на ведьм.…
Зодчий. Книга III
5.00
рейтинг книги
— Ням! — напомнило о себе ведро. Я склонил голову, чуть ли не хлопнул себя по лбу. У меня ж есть для него кое-что. Вчера подхватил, когда проверял берег озера за Орхово. Была пара мыслей на счёт построек там. — Держи! — протянул я ему гладкий серый камень, взятый из воды. — НЯМ! — восторженно проголосило…