Чтение онлайн

О. Б.:

Спасибі!

Товариство, я хочу вам сказати ось що: ті проблеми, про які ми з вами говорили, тісно пов’язані з проблемою часу. Якщо ми пізнаємо таємницю часу, тобто зможемо мандрувати в минуле і в майбутнє, цим вирішиться дуже багато проблем пошуку, сталкінгу. Ми сьогодні ніби на перехресті історичних подій: ви бачите, яка йде потужна ментальна ріка! І, дай боже, щоб ця ріка стала прозорою і принесла нас до Океану любові.

Запитання:

Чому про колапс нічого не говориться в «Агні-Йозі» та у Блаватської?

О. Б.:

Говориться, і дуже багато. Річ у тім, що чорна діра — це астрономічний аспект колапсу. А є важливіший аспект: колапс — це ІНФЕРНО. Перечитайте уважно «Божественну комедію» Данте: там є навіть зображення схеми чорної діри. Тільки Данте її малював у концептуальному баченні Середньовіччя. Якщо ви уважно проглянете історичні традиції, ви побачите, що ідея інферно є в різних народів, навіть міфи розповідають про Тартар, замкнуту багатомірність, світову в’язницю…

Репліка:

Я узяв би в Новий Світ Вічне Народження і Преображення. Залишати усе пізнане, відкриваючи у ньому Вогонь, і йти у таємницю Нового Буття.

О. Б.:

Цілком правильно. Треба взяти все хороше, що ми здобули на своєму шляху, преобразити його Вогнем і з нього будувати Новий Світ.

Запитання:

Що означає бути байдужим, Байдою? Чи не про таку байдужість говориться у Раджніша? Чи можна бути байдужим до своїх рідних, свого роду, до України? Може, у зв’язку з цим Христос казав: ходімо зі Мною, а батька твого поховають інші?

О. Б.:

Етимологія — вельми цікава наука. Для нас слово «байдужий» означає того, хто охолов до світу. А раніше це слово означало «спокійний». Але люди живуть суєтою і не люблять тих, хто розуміє абсурд суєтності. А людина «байдужа», яка оволоділа ступенем Будди, вже абстрагована від абсурду.

Наступне запитання: чи можна бути байдужим до своїх рідних, свого роду, до України? Навпаки! Людина, яка осягла цей ступінь, вже не метушиться, але повністю кладе своє життя на олтар Вітчизни.

«Може, у зв’язку з цим Христос казав: ходімо зі Мною, а батька твого поховають інші»? Він сказав трохи інакше: «Залиште мертвим хоронити мертвих». В даному разі Він говорив не про тіло, а про мертві ідеї. Ці слова Христа треба розуміти не в банальному, не в буденному значенні; йшлося про те, що тяжко тому увійти в Царство Боже, хто прив’язаний до мертвих речей.

Запитання:

Що означають слова Сатпрема про те, що потрібно розвалити ментальну фортецю?

О. Б.:

Якраз те, про що ми постійно говоримо. Ментальна фортеця — це в’язниця, збудована з думок, нав’язаних нам упродовж тисячоліть. Це тюрма виховання, тюрма духовних конфесій, тюрма страху, тюрма традицій, які ми боїмося порушити. Безліч цих в’язниць, і більшість їх — у думці.

Запитання:

Чи не в тому причина невдачі великих духовних шукачів та негативного ставлення до них церкви, що вони «забігали наперед», вторгаючись у природний перебіг речей? Може, сталкінг — це благородне донкіхотство? Чи бунт Титанів? Чи — страшно писати — падіння Денниці?

Дух рветься в невимовну далечінь, але хіба вікові обмеження придумані тільки силами темряви?

О. Б.:

Відчувається, що автор записки думає над проблемами Буття. Він боїться гріха, але хто боїться, той недосконалий в любові. Якщо ми йдемо до Батька, то навіть помилки у цьому поході виправдані. Ви запитаєте: хто доведе, що ми йдемо до Батька? Тільки ви знаєте, чи до Батька ви йдете, чи ні.

Автор записки говорить про церкву. Церква ніколи не вела до Батька. Ніколи! Перші християни ішли до Нього, вони навіть не боялися вмирати на арені цирку, бо знали, що переходять у Царство Батька. А пізніше, коли Костянтин зробив церкву державною структурою, — Дух Божий покинув її, і тільки окремі святі, такі як Сергій Радонежський, Серафим Саровський, Франциск Асізький рятували церкву небесну від повного падіння…

Запитання:

Чи не є ідея сталкінгу свого роду духовним авантюризмом?

О. Б.:

Абсолютно правильно: авантюризм! Тільки ви не звернули увагу, що це слово означає. А воно означає буквально «першопроходець». Як не любили байдужих людей, так не любили і першопрохідців, називали їх пройдисвітами. Теж прекрасне слово: «той, що пройшов усі світи». Тому сталкер, «першопроходець» — це І той, хто йде над прірвою, і той, хто не боїться розміновувати поле нашого буття.

Далі автор записки пише: «Яка доля втікачів у суспільстві — обструкція, розп’яття, Голгофа?» Безумовно. Але якщо не робити цього, то хто нас виведе? Ясна річ, можна сказати: раз якийсь боженька створив тюрму, треба бути слухняними — може, колись він нас і виведе. Ще у більшу в’язницю виведе! Може навіть таке бути, що він спостерігає, як люди себе поводять у тюрмі: якщо вони опустили носа, стали холопами — він нікуди їх не пустить. Вони вже не можуть бути Синами Божими, першопрохідцями, творцями, бо для раба місце — у рабському загоні, а шлях авантюриста — у Зоряному Океані.

Чого нам боятись?! Ще Сковорода казав: дурні люди — живуть у пеклі, а бояться пекла.

Запитання:

Земля блокована ментальним полем великої напруги. Що дасть прорив цього поля? Чи можливо це ментальне блокування розімкнути або очистити власним Вогнем?

О. Б.:

Не тільки власним: Космос посилає могутні вогні оновлення. Наше завдання — зуміти пропустити їх через творчу психіку, згармонізувати цей вогонь і перетворити його у пісні, у гармонійні стосунки між людьми, у будівництво нового соціуму, у формування нових поколінь. Нам тільки здається, що матеріал — це дерево чи камінь. А основний матеріал — це Небесний Вогонь, інформативний потік Небесної Ієрархії, який нам дається безкоштовно. З неба і з зірок лине лавина енергії, і не тільки Божої, а й енергії сузір’їв. Наприклад, Оріон. Зовсім недалеко від нас могутня цивілізація, повністю позбавлена демонічних начал. Ви можете уночі, концентруючись на Оріоні, приймати від нього могутні посили і посилати йому свою любов. А вранці звертайтеся до Сонця.

Запитання:

Що потрібно для прориву від серця, повного жертовної любові до всього сущого?

О. Б.:

Сповнене любов’ю серце — це і є найбільший прорив. Такого серце вже ніхто не втримає, воно завжди притягнеться до Найвищого Серця.

Я вам скажу відверто: ми з вами вже досягли колосальної напруги ментального кристалу. Я ніколи не думав, що у Києві знайдеться так багато людей, здатних настільки тонко й чутливо, пластично входити до кристалу майбутнього суспільства. Благо вам, що ви так відгукнулися на Божий поклик. Це не ми робимо, це Мати Божа збирає нас для несподіваного польоту, для походу у Новий Світ…