Чтение онлайн

Револьвер!

Розвернувся — і до ванної кімнати.

Далі — більше.

Дверима грюкнув, аж картина зі стіни впала.

На дні — дві вирізки з газет.

Залишившись на самоті, Муся зітхнула з полег-

Пробіглась очима: «… Учора в новому приміщенні

шенням.

публічної бібліотеки відбувся зимовий благодійний

Дослухалась. У вбиральні шуміла вода — напар-

аеро бал. На балу були присутні… — абзац пропусти-

ник душ приймав. А отже, є у неї не менше ніж пів-

ла, адже там звичайна світська хроніка, читає далі: —

години на…

На запрошення його світлості пана Дьякова, за спри­

На що?

яння якого, як відомо, було створено понад тридцять

Саквояж її, на жаль, у вбиральні схований. От-

п’ять моделей аеропланів, свою надзвичайну допо­

же, співставити відбитки пальчиків доведеться не-

відь зробив мало відомий у світському товаристві ін­

скоро.

женер Федір Фердинандович Андерс. Він закликав

Тому можна зробити інше — те, що давно хотіла,

поважне товариство зробити внески в асигнаціях на

але нагоди не випадало. А саме — обшук!

будівництво повітряного судна, котре, за його сло­

Адже і цей типчик почав здаватися їй підозрілим.

вами, «прославить наше рідне місто», і натякнув, що

Чому до каюти вбитого несподівано завітав? Чому

«надзвичайний летючий корабель», котрий нині роз­

і вночі слідом за нею туди ж прокрався? Невже тіль-

робляється авіаторами­аматорами в майстернях ме­

ки через її, Мусину, неймовірну вроду?

ханічного гуртка Київського політехнічного інституту

98

99

на секції повітряного плавання, може надати імперії

Треба б одразу до капітана бігти, а ще краще —

значні переваги у будь­яких бойових діях…»

Іполита Вікентійовича покликати (ех, хоча і шкода йо-

Відірвалася, знову до звуків дослухалась: вода

му свої лаври віддавати!), але небезпечно те все —

ллється.

а раптом втече?

Узялася до другого аркушика, вирваного з іншої

Варто дочекатися зупинки і здати злодія поліції

газети. Тут уже цікавіше — кримінальна хроніка:

з рук до рук.

« Розбійницький напад на майстерню Київського то­

А перед тим краще тут самій допитати, прямо тут!

вариства повітряного плавання.

Трішки моторошно Мусі.

Уночі невідомі розгромили майстерню авіаторів, Майже так само, як колись вона ще гімназисткою

що розташовувалася в самому центрі міста — на ро­

перед судом стояла і свідчення свої щодо вбивці Пе-

зі Хрещатика та Прорізної… У майстерні розтрощені

тра Шнура давала. Якби не її спостереження (вона

меблі і моделі аеропланів, розбитий посуд та інше

тоді його сліди з підошов зі слідами в хаті вбитої ро-

майно. Оскільки погром було вчинено вночі, жертв

дини колезького асесора порівняла), вийшов би він

і постраждалих немає. Поліція веде розслідування…»

сухим з тієї каламутної води.

Так-так, думає Муся, певно, якимось чином дві ці

Ну і цей не вийде, думає Муся.

замітки пов’язані між собою, якщо він їх разом склав.

І з завмиранням серця чує, як загрюкали двері об

Але — хто ж він сам? Акторисько чи…

тумбочку.

Чи — вбивця, аж здригнулася Муся.

Голос почувся:

І ще один картонний аркушик намацала, витягну-

— Що за ч-ч-чортівня?!

ла і заклякла, роздивляючись.

— Ви будете сидіти тут доти, доки не скажете, хто

Це — фотокартка, або, як ще кажуть — дагеротип.

ви такий! І навіщо ви пливете на цьому пароплаві, —

А на ньому…

спокійно каже Муся.

Холодна посмішка, холодні очі, світлий чуб, вуста

У ванній запала тиша.

правильної форми, немов намальовані, прямий ніс,

Ага, зловтішно зраділа Муся, нарешті у жартівни-

зворушлива ямка на підборідді, широкі плечі, тонка

ка жарти скінчилися!

талія. Усе те, що нині десь у підвальному приміщенні

обкладене брилами льоду лежить. Тіло. Мусю ледве

* * *

не знудило.

Так ось воно що! Аж пошкодувала, що так швидко

Поки Муся на тумбочці злодія стереже, а мадам Шток

на слід вийшла! Ось хто на пана посла полював!

чоловіка-зрадника шукає, життя на «Цариці Дніпра»

Що тепер робити?

не припиняється ані на мить!

Підсунула до дверей вбиральні тумбочку, всілася

Звісно, окрім того, про що шановна публіка не здо-

на неї зверху, щоби надійніше було.

гадується. Тому і веселиться на всю котушку.

100

101

Сонце на палубі гріє, чайки літають, хвилі погойду-

І обидва рішуче посунули до шезлонгу, в якому пре-

ють пароплав і несуть його пасажирів в солодке не-

красна княжна спала і за яким її служниця нудьгува-

робство, котре щасливцям на ці дні випало.

ла, за розвагами панів спостерігаючи.

Пані і панове бавляться наче діти.