Чтение онлайн

пускали клуби диму з громіздких апаратів.

шив додати:

Режисер з оператором навзаєм зневажливо від-

— Але, ваше високосте, мушу сказати, що… що

повідали газетярам стрекотанням знімальної каме-

без Марії Матвіївни я б не впорався. Вона відбитки

ри, фіксуючи урочисту ходу поважних гостей вниз, до

пальців зібрала, вона й на слід вивела, котрий іще

причалу.

з Петербургу сюди вів. Її сварити не можна…

Кожен із гостей потискав руку капітану, нахвалю-

Муся застрибала на місці, заплескала в долоні

ючи чудову розвагу.

так, що вся компанія з подивом оглянулась: що там

Циганський хор, мов квітник, майорів червоними

ге неральська донька виробляє. Ото вже дівчисько

сорочками і тріпотів різнобарвними хустинами.

нерозумне!

Матроси виструнчилися на борту, мов шахматні

— А це вже не вам вирішувати… — зморщився

фігурки.

генерал. — Проте у мене до вас є пропозиція: пере-

Натовп зустрічаючих відгородив від поглядів ці-

ходьте, шановний, до мого відділку, в Санкт-Петер-

кавої публіки те, що не мало потрапити на перші

бург! Досить вам в околоточних Хрещатик підмітати!

шпальти газет.

Знаю всі ваші розробки, вітаю їх як нове слово

Адже з лівого боку судна відбувалося зовсім інше

в криміналістиці і підтримаю чим зможу.

дійство!

218

219

Там стояв поліцейський фургон, в який швидко ви-

— З якого часу ви просите дозволу зайти до своєї

вели трійцю ув’язнених шпигунів — це раз.

каюти? — посміхнулася Муся.

Так само швидко санітари винесли три ноші з тіла-

— Вона тепер нічийна, — посміхнувся Олексій. —

ми, що були щільно накриті білими простирадлами:

Гадаю, вам буде неприємно згадувати, що ділили од-

фон Айзен, Шток, Шнур.

ну кімнату з чоловіком? Обіцяю мовчати!

За ношами з тілом нещасного ювеліра йшли ма-

Муся знизала плечима, мовляв, їй байдуже, що по-

дам Шток і Жорж із кліткою, в якій на все горло ве-

думають про неї інші.

рещав переляканий Семен.

— Ви тут щось забули?

— Забув попрощатися.

— Прощайтесь!

* * *

— До побачення…

У салоні і каютах пароплаву майже нікого не лиши-

— До побачення!

лося.

Він уже розвернувся, аби піти, коли вона зупини-

Модний цирульник мсьє Очінь збирав свої інстру-

ла його:

менти.

— А скажіть, будь ласка, ви татусеві моєму правду

Мім витирав з обличчя білий грим і червону по-

сказали?

смішку, під якими проявилося досить сумне і втомле-

— Про що це?

не обличчя.

— Як же? — розгубилася Муся. — Ну, про те, що

Муся теж іще лишалася в каюті, збираючи свої ре-

я вам гарним помічником була…

чі, зв’язуючи в охайний оберемок книжки.

Олексій зробив крок до неї, пильно поглянув:

Вона вже готова була вийти, адже на причалі на

— Невже? Не пам’ятаю…

неї вже чекав ескорт у складі трьох офіцерів, призна-

Муся аж підскочила:

чених батьком супроводжувати її на вокзал, як у две-

— Ух, ви! Ну й забирайте!

рі тихо постукали.

— Нестерпний у вас характер, Маріє Матвіївно, —

— Дозволите?

похитав головою Крапка. — Ось пом’янете моє сло-

Муся здивовано скинула брови, оглядаючи Крапку.

во: ніхто з вами не уживеться…

Він зійшов на берег раніше, зібравши всі свої речі.

Муся від гніву аж зв’язку книг з рук зронила.

Навіть не попрощався.

Засопіла.

Тепер він був поголений, у новому костюмі, котрий, Спиною повернулася: мовляв, більше вас не за-

певно, встиг купити у модному магазині на Дериба-

тримую!

сівській, з новою чистою пов’язкою на голові, з-під

З порогу почула тихе:

якої стирчав досить кумедний «їжачок» із зістрижено-

— …але я б спробував…

го довкола рани волосся.

Обернулася, палаючи щоками, мов варений рак:

220

— Це що, пропозиція?! — аж задихнулася. — Так

от знайте: якби я і змогла з кимось ужитися, як ви ви-

словилися, так це лише з доктором Шерлом!

Ухопила книжку з купи, затрясла нею перед носом

нахаби:

Літературно-художнє видання

— Я б тільки йому все життя й служила!

Олексій звів очі вгору, мовляв, ох, вже цей розтри-

клятий Шерл!

Наблизився, висмикнув з її рук пелехату брошурку.

Натомість вийняв із кишені нову, що на причалі

РОЗДОБУДЬКО Ірен

вранці придбав.

Подвійна гра в чотири руки

Узяв з трельяжу перо, макнув у чорнильницю і ви-

Роман

вів на титульній сторінці автограф.

— Ось вам історія свіжіша. Від автора…

Муся…

А що Муся?

Як передати, що з нею сталося цієї самої миті?

Хіба що так: підстрибнула і… давай кулачками мо-

Головний редактор С. С. Скляр

лотити по чім попало — в груди, по плечах.

Завідувач редакції Г. В. Сологуб

Негідник! Зрадник! А вона ж усю дорогу…

Відповідальний за випуск Т. М. Куксова

Але нічого вимовити не встигла, опинившись

Редактор Г. В. Пагутяк

Художній редактор Т. О. Волошина

в обіймах.

Технічний редактор І. О. Гнідая

Хоча ніхто за ними в цю мить і не спостерігав…

Коректор І. Г. Веремій

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»