він має щось від різника або від самураяйого ножі то попурі для джазових музиквуста роззявлено до ста все до мікрона граєважливо губи розтягти і зберегти язикдванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінкигімнастика для щік зубів трахеї язиката тільки шабля над усе дивіться українкибо шабля це апофеоз для нього козакавона це промінь що гряде в його жертовне тілоковтай ковтай ковтай її коли як не теперповітря геть легеням зась і серце вниз осілоа він порожній наче дух і чуйний мов сапервона зникає в ньому вся наткнувшись на кишечникми кричимо давай давай лякай своєю гроювід наших вигуків і слів невдячних недоречнихна ньому проступає біль і він стікає кров’ютак ми дивилися на все волали біс і бравонемов у цирку чи на з’їзді зрештою абона кінофільмі де герой життя віддав за справуаж ружа крові процвіла крізь горло і жабо
3. Дискусія з черевомовцем
у нього замість голови велика халабудав ній мешкають його думки про себе і народа черево голодний храм середохрестя чудапромов і гімнів і поем і величальних одо черево духмяний кіш ясна столице духуглибинний епос ворожба симфонія і мітякщо колись він все ж помре якщо віддасть він душунетлінне черево внесуть у тишу піраміда поки що йому кричу бодай здригнися брилоти надто довго бубонів про майбуття і проте як навіки роздаси всім порівну на рилоа тим у кого рил нема їм гаком під реброа він своє ти хто такий мовляв ти хто чого тимовляв не дихай і мовчи якщо ти є ніхтоу нього в череві палац коханки і колготитривалі оплески зірки сортири і автоа в мене тільки дві руки неб’ючі нетутешніі як я ними продавлю могутній цей капшукщоб висипався з нього тлін щоб здувся він нарештіщоб він розвіявся в пітьму як непристойний звук
4. Політ з астрологом
мій проводир нічний дивак а може просто дуреньвін обіцяє в небесах розкішний балагантам каже музика й питво з космічних винокуреньі ми покажем ворогам наган чи ятагантам каже міріади зір закручено в сузір’ями власні назви їм дамо підійде будь-якасузір’я гречки чи пшона сузір’я вовни й пір’яабо сузір’я гопака чи навіть будякаа ще ж до біса є планет мов хто крупи накрапавмене тримайся мов коня якщо ти мій синашя кожну завоюю так щоб ми підняли прапорі вітер буде над усім а прапор буде нашяка там воля звідти я зчитаю людям льосияка рухома широчінь куди там тій земліну що земля вона пласка по ній гуляє йосифне той що в назареті жив а той що у кремліпо ній блукають кістяки і кличуть нас до ямитам сіє промені чума а смерть усім кумащодня гризня і пацючня безодня під ногамиі кажуть нам що нас нема і місця нам немата все ж дерева на землі на зло усякій владіростуть без дозволу царів чи санкції пронозкозацькі кості оживуть навесну в ленінградікозацькі душі зацвітуть таким є мій прогноз
БАТАЛЬНІ СЦЕНКИ
Коломийський полк у Парижі. 1815
палаце правосудний тріумфів аркообскубані когути плюмажні офіримашируючи під арков переможно шпаркоспіваємо хрипко немов обозні фірислава нашим генералам конюхам славаслава Богу пройшли-сьмо рим і крим і півпеклав’ється в небі фана рвана як халявасто фортець добуто і згага запекламиром пахне як миртом лопочуть газеткиже конець усім войнам же канони відблискалина ковчегах бальконів гризуться гризеткищо то йде за вояцтво з обгорілими пискамиа то ми машируючи полями і битвамипронесли свої кулі коломийки ранцірозмальовані шаблями ніби бритвамисвітимося наскрізно рана на раніа то ми серед парижу табором сталиострови плинуть річкою вальсуй версалескінчилась війна і вина сім бочоксеною плине яворовий листочокпам’ять ніби сурму виносимо з боюсім держав перейдемо вмиємось чисточи ж дійдемо до тебе столице нашого болюКоломиє писанко Коломиє місто
Нарбутове «А». 1917
Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді починає створювати високомистецький варіант національної абетки
нема електрики і хліба і державиякому ще вклонитися провидцеві пресвітеруотечество лежить собі двоглаве та іржавеа ми вчимось писати нашу першу літеруабетка починається на ААртеріяАссиріяАптекААренА рАн глибокА мов трунАісторія кричить немов АбеткАвідкрите А мов Арф рАхмАннА грАмов хор кАлік безкрАю ноту тягнекомусь АрАлкомусь Афон-горАлети ж нАд нАми обгорілий АнгеленАш перший нАш голодний птАше нАшзАкрите А нА шибениць глАголАхвпАде перо як тлінний АдАмАшкнА Азію що вихололА й голАкричуще А нАуки тА письмАяк АмбрАзури в АркАх АкАдемійце Аполлон якого в нАс немААбо АдАм в розтерзАнім едемінема лікарень борошна паперууніверсали розстріли декрети плач амвонівабетку починаєм ніби ерувчимось писати спалахи червоні
Чернігівська міська артилерія
у місті де вже забуто процес уживання апострофаі йодом багата ріка всихається гінкостали над урвищем валу 12 чорних апостоліва внизу ходять мешканці повз дерево ґінкгозалізний атракціон під назвою «пушкі»охлялі та охололі немов зужиті повіїстережуть гойдалку і невеличкого пушкінавогнепальні колись уламки якоїсь росіїі отпід валом довкіл розляглася чорнична губерніяде груші в садах мов ядра все гуп та гупзбирайте на схилах сурми порослі тернямвкладайте в губи огрубле тремтіння трубнаведемо на місто черні чоренні жерлапустим півня по мезонінах мов на гарманале ядер нема і дула задуха сперлаі лише горобці вилітають з гармат
ЗАГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНИ, або ж БЕЗКІНЕЧНА ПОДОРОЖ У БЕЗСМЕРТЯ
1. «носаток надцять перехилено…»
носаток надцять перехиленото й замакітрилось на гамуза ті що з крилами і з виламигубами бамкають bibamusтут навіть coitus не коїтьсяносаток надцять перехиленоі непорушність нижче поясамов гузна цвяхами присиленомов шиї зігнуто і змиленоглитай щокате і пузатеносаток надцять перехиленодопоки будеш пановатимов дух опухлої кунпанїїзітхаєш ревно і знесиленоще по одній панове паніїносаток надцять перехилимоо ганусівко чикилдихота прочі випиті напоїв ліси свічок сумирно тиховідходять шльохи та герої
ставайте свічками почвари дідони сивілли свічадапаліть воячки непоборні салютами з люфіде молодичка з косою кривою ставайте свічкамияк буква і дух або блазенський бубон і буфвогнями ставайте моргухи фіндюрки і цьохлі харцизніджиґунство й богунство як віхті гарячі в грудівже сказано голосно й чисто любов ік отчизнімов камінь у річку слова і круги по водісвітися як вістря зоря нерозтлінна й ребристанад морем і полем де в мандрах обсмалений рідзаводить у тартар крючок баламут і юристахоча і йому не минути вогню сковорідто хто буде завтра й позавтрім і потім і завшеіти по слов’янську латину в папірусну хланькрізь морок і мор голоси як вузли зав'язавшинад попелом пасік парсун і пісень і повстанькосу замашну і петлю мотузяну і блискітку кулюстрічайте герої бурлацтва святі бахурівертеп не зачиниться з нього показано дулюотчизні і жизні і смерті і ясній зорі
КРИМІНАЛЬНІ СОНЕТИ
Ніжність
По той бік пристрасті народжується ніж.Лахмітник Місьо о четвертій ранкузарізав панну Касю, лесбіянку(як він гадав, а втім, йому видніш).Він пописав їй черево й горлянку,аж весь шалів, аж весь упав у дріж.Вона ж одно твердила: «Хоч заріж,я присягла навіки свойму Янку».(Той саме відбував за зґвалтування.)Вона була любов його остання —і так пішла, небога, ні за гріш.Кохання — то велика дивовижність:там, де лише народжувалась ніжність,за хвильку може виникнути ніж.
Азарт
У карти, так обшмульгані, що аж,засіли пан різник і пан музика.Була спокуса виграшу велика,а за вікном був гомін і пейзаж.І все зійшло б гаразд, якби не піка.Вона не йшла — музика впав у раж,сказав собі: «Ти в пику його вмаж!Дивись, яка паскедна в нього пика!»І різнику в чоло зацідив прасом.Той більш не буде торгувати м’ясом,він горілиць лежить і ні мур-мур.У супроводі ґречних поліцаївмузика йде навік, мов у Почаїв,кудись далеко, певно, у тюрму.
Життєпис
Зиновій Блюм, король шинків і яток,рожевих лярв улюблений кумир,літав по крамарях, немов упир,і, ніби кров, смоктав із них податок.Його стрічали радісним «вей мір!».Під усмішкою, що солодша паток,він позбавляв їх золота й дівчаток,але, на жаль, порушив міру мір.З тюрми його звільнили вже совіти —сяк-так почав по-руському триндітиі висунув на службу сам себе.По лікті у кишках, немов анатом,навчився водку жрать, ругаться матомв енкаведе, а згодом емґебе.