Раз на мові ксьондз казав:«Не впивайтесь, люди!На тім світі вам смолаЗамість вина буде!»Ото якийсь і захтівСмоли скуштувати,Каже собі два бичкиЗа денежку дати.Випив один - не біда,Другий випиває…Посмакував неборак,Далі промовляє:«Та гірка вона, гірка!А все ж не тужити:Як втягнеться чоловік,То й то буде пити!»
МАЗУР НА СПОВІДІ
Сповідав ксьондз молодийМазура старого.«Що ж,- питає,- чуєш тиЗа собою злого?»«А нічого!.. Та і що жЗлого чути маю?Чи в костьолі коли був?Чи коршму минаю?Слава богу, господь крив:Того не бувало…»«Ах ти, грішнику такий!Чи ж того ще мало?А ще більше? Може, й звівЧужую дитинку?»«Хотів тілько - та куди!Не твоїх літ, синку!..»Підірвався з місця ксьондзТа хвать за чуприну!Та як його розмахав -Аж насередину!А той чуба загорнув.«Правда,- каже,- люди.Хто із блазнями зайде,То й сам блазнем буде!»
МАЗУР У БОЛОТІ
Застряг мазур у болоті,Хуру підпихаєТа й до помочі ДоротуСвяту упрошає:«Свята панно, - каже, - панно!Святая Дорота!Будь ласкава надо мною,Вирятуй з болота!»Ані з місця його коні!Нічого робити,Давай тоді AntoniegoНа поміч просити.Підпер хуру та як крикнув:«Swiety мій Антоній!Вирятуй хоч ти з болотаМої бідні коні!»То від крику коні раптомРушили з болота.А він каже: «От що хлопець!Не то, що Дорота!»
КРИВА БАБА
Раз до ксьондза забрелаКривая на ногиІ, бідная, на дітейПросила підмоги.А ксьондзові грошей жаль, -Давай її вчити,Як каліці із дітьмиВ білім світі жити.«Лучче, - каже, - ти навчисьБабити, змовляти,То й на себе, й на дітейБудеш гроші мати!»«Де ж навчитись, пане мій?Дайте мені раду!»«Що учитись? Ти змовляйХоч так, для прикладу:«Пробіг пес через овес -Не шкодило псові,Най же шкоди не будеІ тому вівсові».Пішла баба - і куди!Як свята, курує;Пройшло уже кілька літ,Ба, і ксьондз хорує;Така ґуля, як кулак,В горлі йому сіла…Лічать-лічать дохтори,А все ґуля ціла.Далі вдався до бабів,Нічого чинити…От приходить і криваСлабого лічити.Ксьондз, до лиха, вже забув;Вона не питає,Каже вийти з хати всім,Сама зачинає:«Пробіг пес через овес, -Не шкодило псові,Най же шкоди не будеІ тому вівсові!»Подивився слабий ксьондз:«А, то ти, зозуля?»Та як враз зареготав -Так і трісла ґуля!
РОЗУМНИЙ ПАНИЧ
Привіз дідич раз на святаЗi школи синаI не може натішитись,Що вчена дитина.Раз здибає гуменногоI тому хвалиться:«Ото, - каже, - мій синочокЯк у школі вчиться!..Та i розум, що за розум!Як тобі, Іване?»«А Meнi то щось не так-тоЗдаеться, мій пане!Бо якби наш панич малиРозуму доволі,То нічого їм би булоВчитися у школі!»
МША
Здумав дідич помолитись,Добрая душа!Посилає до костьолу,Чи правиться мша.Пішов козак до костьолу,О світі забув...Подивився, роздивився,Назад повернув...«А правиться мша в костьолі?» -Дідич запитав.«А бог його святий знає! – Козак відвічав. – Мшить не мшить, музики грають,А ксьондз coбi п’є:Має бути, що i костьолЖидам продає!..»
ПОЛЬСЬКИЙ I РУСЬКИЙ КІТ
Несе м’ясо руський кіт,Польський вихилясом:«Що ти, котику, несеш?»А той каже: «М’ясо!»Та як «М’ясо!» вимовляв,М’ясо i упало,I з ним польського котаВ минуті не стало.Несе м’ясо польський кіт.Руський i питає:«Що ти, котику, несеш?»«Mieso!»- відвічає.I як «Miеso!» вимовляв,To так стиснув зуби,Що бідняка, руський кіт,Лиш облизав губи.
ЗЕЛЕНИЙ ПЕС
Зайшов німець раз на бал,3 панною сідає,Мовчить-мовчить, далі разСусідку питає:«Чи зелений коли песПані не здибала?»«Та нi, - каже, - або що?» -Німця запитала.«Та нічого, - каже той, -Я так лиш питався,Бо з зеленим, пані, песI я не здибався!»
ЛИСТ
Іден дідич мав у школахКохану дитину,Ото раз до неї й пише:«Милий ти мiй сину!Як ти здоров - слава богу,А як добре вчишся,То не візьме тебе дідько,Про те не журися;Моя жінка, твоя мати,Без відома могоПосилає на opixиToбi золотого.А я тобi посилаюСтарі ногавиці,Зроби coбi жупанину,3 рештків - рукавиці,Та учися, милий сину,Та читай багато,Бо ти дурнем зостанешся,А я- твоїм татом!»
ЖИВОТИНА
«Де то, доню, животинаТак?!»«То то, мамо, коло тинаДяк.Все, бувало, грає, граєТа й...Все, бувало, примовляє:«Дай!»Раз підсунув було ручкуВ то...А я кажу: «Дай обручку,То...»A він каже: «На обручку!Дай!»Я пустила його ручку,Та й!»
8 мая
СЛАБИЙ ЗУБ
Сидить шевчик на стільціНа кумові постільціПришиває латку.Аж у сінях двері - скрип!Далі двері в хату рип! – Шелеп кум у хатку!«Здоровенькі ви були!А що ж мої постоли -Вже, мабуть, готов!?»«Зараз будуть... Погодіть,Що ж ви стогнете, як дід?Чи вже ж нездорові?»«Та не то щоб, боже, крий,Був я дуже так слабий,А так тілько нудно;Розболівся вражий зубТа зapic тобі, як дуб,Що й вирвати трудно...»«Не журіться, - каже швець, -А сядьте-но на стілець!..»На стілець саджає,В дратву зуба замотав,Кінці разом посплітав,До ноги чіпляє.Але, звісно, у шевцівВсе дірявії стільці,Щоб то не душило.Ото шевчик i зайшов,Стихача діру найшовТа хвать кума шилом!...Кум підскочив, як той цап,Та рукою ззаду лапЗа грішнeє тіло:«Недаремне ж я стогнав,От коріння попускав -Аж там заболіло!»