Книги из серии "У світі пригод"

— А що думаєте про це ви? — запитав володар шахт в Абалулі, всім тілом повернувшись до співбесідника. — Поки що це для нас загадка! — відповів Фенімор Кріпс, поправляючи окуляри на своєму орлиному носі. — Загадка? — здивовано глянув на нього Джон Равен. — Острів…

Сірий із чорними латками хорт згорнувся калачиком за кілька кроків від чоловіків на єдиній тут невеличкій місцині, осяяній сонцем. Тепер собака на мить підвів голову, обережно понюхав повітря, тихо загарчав і ліниво спробував помахати хвостом, але врешті знову заспокоївся, його господар, що весь час…

— Ні, сюди ще не дотяглися жадібні пазури гендлярів. Найближче місто Сан-Філіпе лежить за чотирнадцять льє [3] на схід; до Боланкана, розташованого на заході, — ще далі, а гватемальський Сан-Хуан — ген за лісами на півдні. Метис дон Фернандо Альварес швидко збагнув, що цікавить його несподіваних,…

Не хочу забирати читачів час, оповідаючи в подробицях, як я прощався з батьками. Скажу тільки, що тато доручив мене своєму давньому приятелеві, капітанові, який відпливав у південні моря на власному кораблі «Стріла». Мати благословила мене й дала невеличку біблію, прохаючи, щоб я не забував читати кожного…

Молодість Івового батька минула по той бік океану, десь у Бразілії, потім він плавав матросом на кораблях, що борознили всі моря світу й, нарешті, несподівано об'явився вдома. Він привіз із собою чорнокосу вродливу жінку, либонь, занадто тендітну, щоб жити серед цих скель. Він купив собі цю халупу, але…

— Інго, ти правду кажеш? Інго!.. Володя хвилювався. Він міцно прикусив нижню губу, яка мала звичку в моменти зворушення, радощів чи суму, легенько тремтіти, наче юнак мав ось-ось заплакати. Ця губа завдавала Володі чимало неприємних хвилин, бо хлопець зворушувався часто, до того ж нижня губа була повніша…

Якось, роблячи свою добровільно-примусову прогулянку по Ленінграду, я на розі проспекту Двадцять п’ятого Жовтня і вулиці Третього липня помітив молодого чоловіка з синювато-чорною бородою. Він повільно подивився на мене і рішуче попрямував мені назустріч. — Пробачте, ви не Артем’єв? — Так, —…

— Приблизно так, — відмовив я, і Ладіслав підскочив з радощів. Дівчина посміхнулася мені не вельми прихильно. — То ви прилетіли самі? — Сам? Чому сам? Нас прилетіло кількасот, — скільки саме, я не скажу, — невидимих мооган у невидимому кораблі. Ми гуляли серед вас…

Батько вмер, коли я мав вісім років, і його спадщина перейшла до рук опікунської ради. Коли я дійшов повноліття, цю спадщину віддали мені. Маєтності, яку залишив мій батько, було цілком досить, щоб я зміг набути освіту і віддатись науковій роботі. Я хотів одного — вчитись і вчити інших. Сорок років…

— Я не думаю відмовлятись ні від чого, — сказав я. Редактор подивився на мене з виразом, який в ту мить здався мені незрозумілим, і посміхнувся: — Тим краще, — сказав він. — Ви, звичайно, знаєте, хто такий Камов? Я здригнувся при цьому запитанні. Камов?.. Конструктор і командир…

Повернувшись додому, я жбурляв підручники й грифельну дошку на стіл чи на ліжко й біг на вулицю гратися з своїми друзями. Джінна, якого не лякала лайка й погрози моєї мачухи, був, звичайно, зі мною. Найбільше ми любили гратись на неширокій смужці піску край густого гаю. Недалеко від того місця був…

Раптом Феку засміявся. Захихикали й інші хлопчаки. Добродій Чокроборті ще більше насупився. — Вони ще й сміються! Мовчати! — гримнув добродій Дотто, замахнувшись на дітлахів палицею. — Та ви знаєте, що накоїли? — Ну, а далі? — спитав добродій Чокроборті. — Далі?…

Жінка потягнула Миколку до себе: — Ходімо, ходімо, хлопчику… Він покірливо пішов за нею, не питаючи, хто вона і куди його веде. Сталося щось неймовірне. Зараз уб'ють його матір, і ніхто, ні одна людина не кинеться на ката, не стане цьому на перешкоді. Змучений безсонними ночами, які він провів…

… Злива захопила дільничного уповноваженого міліції Щербину і дружинників Гавриша та Дорошенка на вулиці. Пробігли трохи, гадаючи сховатись під смугастим наметом «Овочів», але дощ припустив, і вони вскочили в найближчий під'їзд. — Добре періщить, — зіщулився Гавриш. — Години дві литиме,…

МІС КВІЗ О славиця виводила широкі петлі, то губилась серед зелені, то виблискувала сніжно-пінними гребенями на скелястих порогах. За Сулілою, на вершині якої спочивали білі хмарки, вона втекла в долину, між пагорки, а її місце біля залізниці зайняла Ослава, звиваючись кільцями, мов вуж. Співучо-пісенний…

— Рудик, мабуть, на корабельні, забіжимо по нього дорогою, — надумався Шарлюн. — А Зозулик із Розет доженуть нас… Нумо, вперед! Він завзято дудонув у свою кондукторську дудку, «собаки» люто завалували, й ватага рушила. Мадам Аморетті, що, стоячи при вікні, наслухала змову, знишка прохилила віконниці…

Того ранку планктон укривав величезні простори Червоного моря від африканського узбережжя до Аравійського півострова. Він був не червоний, а відсвічував фосфоричним блиском. Тому-то й іскрилося море вночі.. Й тому загинув Аусса. Ні, зрозуміло, не через цей перламутровий колір моря, а просто тому, що…

Степан Георгійович, немолода людина, був звичайний собі співробітник рядової обсерваторії. Він давно, ще до закінчення університету, переконався в тому, що в астрономії значно більше чорнової роботи, ремонтної та обчислювальної, ніж спостережень, і ще більше спостережень, ніж відкриттів. Поблизу обсерваторії…