Чтение онлайн

Їй у відповідь залунав здушений стогін клятого на-

І одразу зрозумів, що зайве ляпнув.

реченого:

Адже Муся стрепенулася, мов укушена змією:

— О! О! О! А! А! А! Що ви зі мною робите?!

— Так! Він не гірше вашого про це говорить. Але

І суворий наказ генеральської доньки:

в художній формі!

— Приберіть язик! Так мені незручно!

Олексій зморщився, дістав з кишені флягу.

Плюнув спересердя Іполит Вікентійович, почерво-

— От-от! — злорадно закивала Муся. — І, запев-

нів мов рак і, докірливо хитаючи головою, пішов з го-

няю вас, не п’є!

ря пропустити чарочку до салону.

— Та це — настій календули, запевняю вас, — зні-

* * *

яковів Олексій. — Можете покуштувати. Зуб замучив…

— І не такий боягуз, як ви! — не здалася Муся.

— Та це одна секунда, страхопуде! — продовжувала

А потім зробила несподіване: міцно вхопила голо-

боротися з Олексієм Муся.

ву Олексія, розвернула до світла.

Нарешті той змирився, затих і покірно роззявив

— Та ви що? — запручався він. — Задушите!

рота.

— І правильно зроблю… — сказала Муся. — Не кру-

Муся з полегшенням зітхнула і почала розглядати

тіться! Дайте-но гляну… Зараз я вам його висмикну!

наданий їй плацдарм.

Олексій хотів було підвестися, але дівчина суворим

А скориставшись мовчанкою пацієнта, нарешті

поглядом наказала сидіти і полізла до свого саквояжу.

змогла і сама взяти слово:

144

145

— Отже, що у нас виходить? — заговорювала зуби

— Зараз розпочинається вечеря — там і продезін-

пану околоточному, нишпорячи в його роті обценька-

фікуєтесь. Але не більше ніж п’ятдесят грам! І — вос-

ми. — А виходить наступне: Айзен, за вашими ж сло-

таннє! Обіцяєте?

вами, — не крутіться! — шпигун і має відношення до

— Обіцяю, лікарю… — похмуро пробурмотів Крапка.

крадіжки креслення в Києві.

І сумним поглядом простежив, як Муся, відчинив-

Олексій відчайдушно затрусив головою.

ши віконце, рішуче кинула фляжку в безодню.

— Хвилиночку — знайшла, зараз підчеплю! Далі:

петербурзький убивця теж поцупив креслення. І обоє

* * *

вони опинилися на цьому пароплаві…

Олексій відштовхнув її руку і гаряче додав своє:

На вечерю до салону вони увійшли разом.

— Ми маємо справу не просто з убивствами. А з дер-

Усе як годиться: «чоловік» ніжно підтримував «дру-

жавним шпіонажем! Два креслення мали «возз’єдна-

жину» під ліктик. Відсунув стілець, дочекався, поки во-

тися» тут і…

на сяде, поцілував руку і сів сам.

Муся, і бровою не повівши, знову запхала обценьки

Любо-дорого дивитись!

йому до рота — надто дуже їй кортіло самій висловитись: Муся огляділа публіку. Усе було як і минулого разу.

— …і передані якійсь третій особі! Інакше — наві-

Тихо награвав на роялі шансоньє, в кутку сиділи

що сюди їхати? Сидіть смирно!!!

картярі.

І рішуче смикнула обценьки.

Серед присутніх були навіть княжна Анастасія, очі

Олексій скрикнув, скочив зі стільця, схопився за

якої ще червоніли від недавніх сліз, і Ольга з розпух-

щоку, пробурмотів:

лим з тих же причин носиком. Тобі, спущений з рук,

— А Шток… Певно, він теж заходив до Айзена…

тихо гриз ніжку стола.

Він задоволено намацав язиком порожнє місце

Гості поволі стікалися до зали.

і додав:

Режисер з оператором продовжували фіксува-

— Але вбивця не він. Він лише кредитор. Дякую!

ти події.

Здається, попустило…

Поетеса Зінаїда пихкала димом в обличчя модно-

— Прошу! — весело відгукнулася Муся, перемож-

го письменника.

но тримаючи зуб в обценьках. — Знайдемо вбивцю

Прекрасна Ванда вчила дам вирізати орігамі.

Штока — знайдемо і креслення!

— Тільки-но уявіть… — шепнула Муся Олексію. —

Олексій кивнув і взявся за свою фляжку.

Десь там унизу, в льодовні, лежать два небіжчики.

Яку, власне, Муся одразу ж і відібрала:

А тут — музика, сміх…

— А це вам більше не знадобиться!

— Ну, для них, — Олексій кивнув на присутніх, —

— Для дезінфекції, лікарю! — благально мовив

не два, а один небіжчик! Смерть якого вважається

Крапка.

нещасним випадком. І, до речі, погляньте: мадам

146

147

Шток та її синок за своїм спорожнілим на один сті-

Він хотів щось запитати, але над їхніми голова-

лець столиком досить вправно орудують видел-

ми несподівано виросла постать Іполита Вікентійо-

ками…

вича.

— Так, працюють закони самозбереження, — зго-

І Муся змушена була голосно промовити дзвінким

дилася Муся, поглядаючи, як мадам розправляється

вередливим голоском:

з біфштексом, із якого сочиться червона рідина. —

— …уявляєш, любий, пані Пєтушкова в Парижі їла

Як писав Огюст Конт: природні закони суспільства

жаб’ячі стегенця! Фі!

треба вивчати на наукових засадах…

Олексій не встиг нічого відповісти, адже Іполит Ві-

Олексій здивовано скинув брови.

кентійович, схилившись над Мусею, вимовив зне-

— Це ще один ваш кумир?

важливу тираду, до якої, певно, довго готувався, пе-

— Це французький філософ-позитивіст! — сказа-

ребуваючи за стійкою шинквасу:

ла Муся, радіючи, що може взяти у Крапки інтелекту-

— Ех, Мар’є Матвєвно, за вами такі посадовці впа-