Чтение онлайн

Одне слово, перебування в одній кімнаті з випад-

Він ще й на роялі грає, подумала Муся, скидаючи

ковим напарником навело Мусю на думку, що вона…

з себе чари, яким уже готова була скоритися…

НІКОЛИ… НЕ ВИЙДЕ… ЗАМІЖ! Навіть якщо перетво-

риться на дух безтілесний!

Щоправда, вже другий ранок Муся прокидалася

* * *

так само щільно загорнутою в ковдру, як і засинала.

…Якщо вам не доводилося спати в одній кімнаті з ма-

І дуже тому раділа. (Якби знала, що ненависний Крап-

лознайомою людиною, та ще й протилежної статі, вам

ка щоранку піднімає цю ковдру з підлоги, точно на-

ніколи не зрозуміти бідну Мусю!

клала б на себе руки!)

По-перше, у ванній кімнаті, припавши вухом до

А ще раділа тому, що Крапка — навіть не чекала

дверей, вона слухала, чи влігся її напарник, чи зари-

від нього такої делікатності! — завжди вставав ра-

піла його койка, засвідчуючи, що він (як і було суво-

ніше і чемно звільняв каюту до того, як вона мала

ро наказано!) повернувся «носом до стіни», і старан-

встати.

но закутувалася в пеньюар.

Тоді вона відчувала себе повною хазяйкою, сміли-

По-друге, вимикала світло і навпомацки простува-

во йшла до ванної і навіть підкручувала своє і без то-

ла до свого двомісного ліжка.

го пухнасте волосся паперовими папільйотками.

168

169

Цього ранку було так само.

…Олексій Крапка з кухликом кави в одній руці і си-

Муся прокинулася з приємним відчуттям: у голо-

гарою в іншій повільно пішов до столика. Поглянув

ві лунав прослуханий увечері романс. Крапки в каю-

на сонце, прикриваючи очі рукою.

ті не було.

Муся бачила, як він кивнув Ванді.

Муся задоволено потягнулася і глянула за вікно.

Та закінчила вправу.

На горизонті веселим каскадом вигулькували з хвиль

Почала згортати килим.

чорні спинки. Муся аж у долоні заплескала: дельфіни!

Щось сказала…

Ранок був пречудовим. Золотим, молочно-роже-

Муся не могла чути, що саме, але мужньо продо-

вим, окантованим легкою блакиттю — пану Айвазов-

вжувала спостереження.

ському на заздрість!

Ось він відповів.

Опустивши очі нижче горизонту, Муся і тут не роз-

А відповідаючи, підійшов. Відклав сигару.

чарувалася: палуба сяяла чистотою, на майданчи-

Зняв піджак, повісив на спинку стільця.

ку перед вікнами салону матроси вже розставили бі-

Краще не дивитися, подумала Муся, яке їй до того

лі стільці і столики — отже, буде гарна погода, їм

діло, але дивилася уважно, аж язичок висолопила.

видніше.

Знявши піджак, Олексій взявся обома руками за

На кормі, трохи далі від імпровізованого шинква-

бильця стільця і повільно здійняв догори обидві

су, побачила витончений чорний силует.

ноги. Потім так само повільно спустився з небес на

На тлі золотого і молочно-рожевого марева він

землю.

виглядав фантасмагорично, нереально і… дуже-ду-

Муся побачила, як Ванда заплескала в долоні і за-

же гарно.

сміялася.

Муся придивилася.

Вказала на килимок. Олексій узяв його в одну ру-

Прекрасна Ванда в чорному трико і легкому шов-

ку, другу підставив їй.

ковому кімоно стояла на килимку в граційній позі.

І вони пішли…

Одна її нога була високо піднята вгору. Ванда нагаду-

Яка гидота, подумала Муся, відчіпляючи пальці від

вала ебонітову статуетку…

підвіконня, — вони аж побіліли!

Муся знала, що це — йога.

Як добре, що вона зовсім не схожа на жодну з цих

Але щоб ось так…

манірних пані і панянок, які обсадили цей пароплав

Прямо на кормі…

немов мухи. Що вона ніколи не клюне ось на такі де-

Коли на тебе з усіх щілин дивляться матроси…

шеві прийоми!

І не тільки матроси!

І що… ніколи, ніколи не вийде заміж.

Муся піднялася навшпиньки: хто це там вийшов

А на честь цього рішення…

із салону?

Муся озирнулася довкола: що б таке зробити, аби

Запитання було риторичним. Звісно!

закарбувати його на віки вічні?

170

171

Знайшла: ножиці!

Вона зникла у ванній.

Рішуче зайшла до ванної кімнати і, перед тим як

Олексій почув, як полилася вода.

прийняти душ, відтяла свої локони аж по самісінь-

За кілька хвилин жінка вийшла.

кі вуха.

На ній був зелений шовковий халат з хутряним ко-

Ось так! І цирульника не треба!

міром, що глибоким низьким трикутником спускався

Нехай знає!

ледь не до середини талії.

Витираючи чоло рушником, Ванда полізла до ша-

* * *

фи і кинула на ліжко дві чорні відполіровані палиці, Зробивши свою чорну справу, Муся не втрималась:

з’єднані між собою срібним ланцюгом.

визирнула з-за дверей каюти.

— Ось. П’ятнадцяте сторіччя. Родинна реліквія.

Так і є: парочка якраз прямувала до номера, що

Олексій узяв нунчаки.

розташовувався на протилежному боці довгого ко-

Погладив відполіровану поверхню, розтягнув

ридору. Почула уривки фраз.

ланцюг.

— …Нунчаки — зброя справжніх чоловіків… — лу-

— Дивна річ… Родинна? Я думав, що ваше дивне

ною відбився у вухах мелодійний голос Ванди Такіхасі.

прізвище — по чоловіку…

— Я лише чув про них… — голос Олексія.

— Я удова, — опустила очі долу Ванда. — Ношу