Загадки казацких характерников
Шрифт:
Левенцы. Рисунок И. Манца.
Изображение солнца на казацкой пороховнице. XVIII в.
Еще в 1702 году подольская шляхта просила польского коронного гетмана Й. Потоцкого помощь против левенцев. Левенцы участвовали в восстаниях Семена Палия и Самуся против Польши (79, 116). Когда эти восстания были подавлены, левенцы влились в состав гайдамацких отрядов. Ведь, как утверждает В. Грабовецкий, именно от левенцев началось гайдамацкое движение, которое «было разновидностью движения левенцев, дейнеков, оно унаследовало у них организацию и тактику» (75, 81). На отряды левенцев опирался и знаменитый гайдамацкий руководитель Верлан, который после подавления его восстания нашел приют именно на территории, контролируемой левенцами (301, 611). А народная память сохранила песню о атамане гайдамаков Левенченко, который беспощадно расправлялся с польскими панами:
"Ой Левенче, Левченоньку, Ти удовин сину, да козаченьку! Вже ж на тебе всі пани Встали із ізрадою, Хотять уловити громадою". “Ой я ж бо їх да не боюся, Я ще молод козак, вислужуся: За два коня ворожії, За дві шаблі золотії". Погодивши да не забаривши, Да ведуть левенця уловивши. Ведуть його да улицею, Зв'язавши руки сирицею. За ним іде ненька старенька, Сестра рідненька. "Чи я ж тобі, сину не казала, Чи я ж тобі, брате, не говорила… Що не рубай ліса Лебедина!" Вирубавши да зволочивши та запиливши, Ой пішов Левенець затуживши; Пішов же він попід лугом, А підпираючись тугим луком. Прийшов же він да до криниці, До холодної да до водиці. Ой стоять коні да поплутані, пов'ючені, Вони од Левенця не утечені! Лежать пани да порубані, помучені — Вони од Левенця не утечені!.. [45] .45
(133, 459).
Часть левенцев переселяется и оседает на Левобережной Украине. От них происходят знаменитые казацкие роды Левенцев, Левитских, Левченков, Левчуков, Левицких и тому подобное.
А те из левенцев, что остались, продолжали беречь былую славу и традиции рода древнего, велетовского, который побеждает Черного Льва и возвращает Матери-Земле Святое Солнце. Именно поэтому после уничтожения Сечи казацкие характерники двинулись в Западную Украину и особенно во Львов. Ведь они знали: за короткое время пробудится древний Львов — мистический центр силы древних исполинов-львов — и разбудит всю Украину. И тогда сбудется предсказание гениального Кобзаря:
Церков-домовина розвалиться… із-під неї Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Сеті Правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти! [46]Список использованных источников
1. А. П. Максим Илляшенко — полковникь Лубенський 1677–1687 // Киевская старина. 1891. — Т. XXXII.
46
2. А. Р-въ. Небесные архистратиги во образе запорожцевъ, // Киевская старина. — 1887. — Т. XIX.
3. Абаза К. Казаки. — СПб., 1890.
4. Агаджанян Н., Катков А. Резервы нашего организма. — М.: Знание, 1990.
5. Агафонов О. Казачьи войска России во втором тысячелетии. — Москва — Киров: КОГУП Кировска областная типография, 2002.
6. Андрусяк М. Державні змагання українців на Далекому Сході (1917–1912 рр.) // Літопис Червоної Калини. — 1991. — № 1.
7. Андрусяк М. Запорозька еміграція // Українське козацтво. 1968 № 3/4 (11/12).
8. Апанович О. Сагайдачний Петро — український козацький гетьман // Кур'єр Кривбасу. — 1998. — № 106. — С. 101–123.
9. Апушкинъ В. Русско-японская война 1904–1905. — М. 1910.
10. Архів Крайової Пластової Старшини Пласт. — НСОУ.
11. Бабенко В. Украинцы Башкирской ССР. — Уфа: УрО РАНЮ, 1992.
12. Бабичъ А. Загадочный портретъ Шевченка // Киевская старина. — 1887. — Т. XVIII.
13. Багряний І. Тигролови: Роман. Огненне коло: Повість. — К.: Укр. письменник, 1996.
14. Бандрівський М. З минулого Знесіння // Галицька брама. — 1996. — № 12.
15. Бандрівськиіі М. Сварожі лики. — Львів: Логос, 1992.
16. Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. — К.: Час, 1993.
17. Бараниченко В. Схватка над бездной. История кубанского казачества в контексте мировой истории. Факти и версии. — Краснодар: Советская Кубань, 1999.
18. Бардадым В. Ратная доблесть кубанцев. — Краснодар: Северньїй Кавказ, 1993.
19. Безклубий А. Лист-стаття. — 17. 12. 2004. — Архів автора.
20. Безхутрий М. Сергій Васильківський. — К.: Молодь, 1979.
21. Белинский В. Страна Моксель или открытие Великороссии. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2006.
22. Бескидъ Н. Карпаторусская древность. — Ужгородъ, 1928.
23. Бибиков С. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта. — К.: Наукова думка, 1981.
24. Бирюковъ И. Служба Астраханскихъ казаковъ на кордоннихъ постахъ противъ киргизъ-кайсаковъ (1794–1861 г.) и при ставке хана Внутренней Киргизской Орды (1801–1898 гг.). — Астрахань: Паровая новая русская типография, 1901.
25. Білий Д. Малиновий клин. — К.: Т-во "Україна", 1994.
26. Блаватская Е. Письма из пещер и дебрей Индостана. — М.: АСТ, 2004.
27. Боб’як Г. Марш зауральських українців // Життя і знання. — 1936. № 3 (102).
28. Богацький П. Предтечі і початки Пластового Руху на Центральних землях України (Фрагменти спогадів) // Пластовий шлях. — Ч. 6. — Листопад. — 1951.
29. Боднарук І. Молитва до України. — Львів: Сполом, 2000.
30. Болотенко О. Козацтво і Україна. — Торонто, 1951.
31. Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). — Львів, 2003.
32. Бондаренко К. Ой летіли "дикі гуси". Українські найманці в історії воєн // Політика і культура. — 1999. — № 35.
33. Боплан Г. А. Опис України. Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький. — Львів: Каменяр, 1990.
34. Братко-Кутинський О. Феномен України. — К.: Вечірній Київ, 1996.
35. Брегг П. Нервная сила. — М.: Издательство ВЗПИ, 1991.
36. Брем А. Життя тварин. — X.: Видавничий дім "Школа", 2005.
37. Былины. — М.: Современник, 1986.
38. Бычков А. Энциклопедия языческих богов (мифы древних славян). — М.: Вече, 2000.