Чтение онлайн

— Я прийшов до тебе в справі, — не кваплячись, почав мисливець. — Ти сказав, що через одно сонце ви вирішили йти на батьківщину.

Каві ствердно кивнув головою і мовчав, чекаючи, що буде далі. Пандіон занепокоєно поглядав на Іруминого батька, який поводився просто, з величавою гідністю.

— Дорога далека, багато звірів підстерігає людину в степу і в лісі, — вів далі мисливець. — У вас погана зброя. Запам'ятай, чужоземець: із звірами не можна битись, як з людьми. Меч, стріла і ніж — добра зброя проти людини, а проти звіра найкраща — це спис. Тільки спис може стримати сильного звіра, зупинити його, дістати здалека його серце. Ваші списи непридатні для нашого степу, — мисливець зневажливо показав на притулений до стіни тонкий єгипетський спис з маленьким мідним вістрям. — Ось який тут потрібен!

Батько Іруми поклав Каві на коліна принесену ним зброю і зняв з неї довгий шкіряний чохол.

Важкий спис був більше чотирьох ліктів завдовжки. Його ратище, в два пальці товщиною, було зроблене з твердого, міцного дерева, що блищало, як кістка. Посередині ратище товщало, воно було обшите тонкою шорсткою шкірою гієни. Замість наконечника на ньому було лезо в лікоть завдовжки і широчиною в три пальці, зроблене із світлого твердого металу — рідкісного й дорогого заліза.

Каві задумливо помацав гостре лезо, прикинув на руці вагу зброї і, зітхнувши, повернув мисливцеві.

Той посміхнувся, стежачи за тим., яке враження створив спис на етруска, і обережно сказав:

— Зробити такий спис дуже важко… Метал для нього добувають сусідні племена, і вони продають його дорого. Зате спис врятує тебе не раз у смертельному бою…

Не розуміючи, до чого хилить мисливець, Каві мовчав.

— Ви принесли з собою міцні луки з Та-Кемту, — говорив далі мисливець. — Ми не вміємо робити таких і хотіли б виміняти їх за списи. Вожді погодилися дати вам по два списи за кожний лук, а списи, я вже сказав, будуть вам потрібніш!.

Каві запитливо подивився на Кідого, негр кивком голови підтвердив думку мисливця.

— У степу багато дичини, і нам не потрібні будуть стріли, — сказав Кідого, — але в лісах буде гірше. Проте ліс далекий, а шість списів замість трьох луків надійніші при нападі звірів.

Каві подумав і, погодившись на обмін, почав торгуватись. Але мисливець не йшов на поступки, доводячи, що зброя, яку запропонував він, — дуже цінна річ. Вони ніколи б не віддали по два списи за кожен лук, якби не треба було дізнатись, як робити луки Чорної Землі.

— Гаразд, — сказав етруск. — Ми подарували б вам свої луки за притулок і їжу, коли б не йшли так далеко. Ми згодні на твої умови — завтра ти одержиш луки.

Мисливець аж засяяв, плеснув Каві по руці, підняв спис, вдивляючись у червоний7 відблиск факела на лезі, і надів на нього шкіряний чохол, прикрашений клаптиками різнокольорових шкур.

Етруск простягнув руку, але мисливець не віддав зброї.

— Ти одержиш завтра шість не гірших. А цей… — батько Іруми зробив шаузу, — я дарую твоєму золотоокому другові. Чохол йому пошила Ірума сама! Бач, який він гарний.

— Мисливець подав спис молодому еллінові, який нерішуче взяв подарунок.

— Ти не йдеш з ними, — батько Іруми показав на етруска і негра, — але хороший спис — це перше майно мисливця, а я хочу, щоб ти прославив наш рід, став мені за сина!

Кідого і Каві вп'ялися поглядами в свого друга, негр з хрускотом стиснув пальці. Рішучий момент несподівано настав.

Пандіон зблід і раптом різким жестом віддав мисливцеві назад його спис.

— Ти відмовляєшся? Як мені зрозуміти це? — закричав вражений мисливець.

— Я йду з товаришами, — ледве промовив молодий еллін.

Батько Іруми нерухомо стояв, без слів дивлячись на Пандіона, потім з гнівом шпурнув спис йому під ноги.

— Нехай буде так, але не смій більше навіть глянути на мою дочку. Я сьогодні ж відішлю її!

Пандіон, не моргаючи, вдивлявся широко розкритими очима в мисливця. Справжнє горе спотворило його мужні риси, і це пом'якшило гнів батька Іруми.

— У тебе вистачило мужності вирішити так, поки ще не пізно, — це добре, — сказав він. — Та коли вже йдеш, то йди скоріше…

Мисливець ще раз похмуро оглянув Пандіона з голови до ніг, щось буркнувши.

Виходячи з хатини, батько Іруми оглянувся на Каві.

— Що сказав, те й буде, — грубо відрубав він і зник у темряві.

Негрові стало не по собі від блиску очей молодого елліна, і він відчув, що зараз Пандіону не до друзів. Еллін постояв, втупившись поглядом у простір, немов питаючи далечінь; що ж йому робити. Він повагом повернувся, потім кинувся на постіль, закривши обличчя руками.

Каві запалив новий факел: йому не хотілося залишати Пандіона в темряві на самоті із своїми думками. Етруск і негр посідали осторонь і мовчки пильнували. Час від часу вони тривожно поглядали на друга, якому нічим не могли допомогти.

Повільно минав час, настала ніч. Пандіон ворухнувся, потім схопився, прислухаючись, і кинувся геть з хатини. Але етруск заступив йому широкими плечима вхід. Молодий еллін наткнувся на його схрещені руки і зупинився, гнівно зсунувши брови.

— Пусти! — нетерпляче сказав Пандіон. — Я не можу, я повинен попрощатися з Ірумою, якщо її не вирядили кудись.

— Схаменися! — відповів Каі. — Ти занапастиш її, себе й усіх нас! Її батько на тебе розгнівався.

Пандіон мовчав і намагався відштовхнути етруска, але той стояв міцно.

— Вирішив, ну й усе, не гніви її батька, — переконував друга Каві. — Зрозумій, що може статись.

Молодий еллін штовхнув Каві ще дужче, але той стусонув його в груди, і Пандіон відступив. Негр, побачивши сутичку між друзями, підбіг розгублений, не знаючи, що робити. Молодий еллін зціпив зуби, очі в нього загорілися лихим вогнем. Роздувши ніздрі, він кинувся на Каві. Етруск швидко вихопив ніж і, повернувши зброю держаком до Пандіона, гнівно закричав:

— На, бери, бий! Пандіон сторопів.

Етруск випнув груди, приклав до серця ліву руку, а правою все направляв держак ножа в бік Пандіона.

— Бий відразу, сюди! Все одно живий я не пущу тебе! Убий, тоді йди! — люто кричав Каві.

Уперше Пандіон бачив свого похмурого і мудрого друга в такому стані. Він відступив, безпорадно застогнав і, почвалавши до своєї постелі, знову впав на неї, повернувшись до друзів спиною.

Каві, важко дихаючи, витер з лоба піт і сунув ніж за пояс.

— Ми повинні стерегти його цілу ніч і скоріше йти звідси, — сказав він зляканому Кідого. — На світанку ти попередиш товаришів, щоб збиралися.