Чтение онлайн

– Йому потрібен час! Шість разів спостерігав схожу реакцію, у сьоме це навіть не цікаво!...

Я грюкнув дверима своїх хоромів, завалився на ліжко. Потім, переодягнувшись у інший одяг, став напроти дзеркала, дивився на свою шию, на знак безсмертя. Долоня сама зжалася в кулак і розтрощила моє відображення. Друзки скла впали на землю. До кімнати постукали, попросили дозволу увійти. Це була Еллі! Я сказав, що мені потрібно побути самому, але вона наполягала. Чорнявка прочинила двері і кинулась мене обіймати. Я пристрасно затис дівчину у своїх руках, не хотів відпускати. Вона попросила сісти мене на ліжко і розповіла, як уперше сама мала вбити людину. Еллі казала, що краще це робити швидко й щоб жертва не мучилась. Я не стримався і гримнув на неї фактом:

– Мізерний шанс переродитися, проживши довше зазначеного часу, є! Чому б не дозволити людям вибирати: хочуть вони жити довше з можливістю втратити душу чи померти?

– Як ти гадаєш, що б вибрали смертні у цьому випадку?

Відповідь на питання була очевидною – ніхто не хоче, щоб його вбивали за те, у що навіть складно повірити.

– Але таке можна робити! – не вгавав.

– Террі розповідала мені, що вони вже практикували подібне дуже давно – давали право вибору! Подруга говорила, що ті, хто прагнув жити, починали збиратися у групи, побоюючись загрози з боку безсмертних знову! Вони створювали товариства, вчиняли напади на нас, але при цьому завдавали шкоди лише собі й невинним жителям. Тому ми тримаємо все у секреті, аби людських втрат було менше!

Моя упертість потроху згасала, але про свої аргументи щодо неправильності таких учинків ніколи не забував.

– Я не хочу цього робити! – утихомирився нарешті.

– І я не хочу! – промовила дівчина. – І Нелл не хоче, і Террі… Всі ми не хочемо, але маємо! Террі розповідала, що якщо облишити нашу справу, смертей побільшає! Я вірю своїй подрузі, знаю, що ти віриш мені! Подививсь мені в очі! – я зазирнув у її зелені кришталеві зіниці. – Ми відбуваємо у відрядження по черзі! Наступною буду я, потім Екон, після нього ти вирушиш у свою першу самостійну подорож! Якщо відмовишся, то іншим доведеться зчиняти вбивства частіше. Це означає, що на руках кожного побільшає крові!.. Скажи мені, що ти не покинеш нас самих із цим, не покинеш мене одну, не зрадиш! Благаю, промов це уголос!

Єдиною моєю втіхою на той момент була ця чорнявка, яку не хотілось ображати, спостерігати в її очах горе. «Я нізащо її не скривджу!»

– Мені потрібен час, аби все уклалося у моїй голові! – відповів. – Дозволь мені сьогодні побути на самоті. А завтра… Обіцяю, що намагатимусь переосмислити цю історію у іншому руслі.

Еллі поклала руку мені на шию, поглянула на мої губи. Вона згодилась на мої умови, хотіла поцілувати, але передумала, лиш торкнула своїми вустами моєї щоки. Вона виходила з кімнати повільно, не хотіла залишати мене на самоті! Двері зачинились. Я протягом всього дня медитував на своєму ліжку. Я довіряв Еллі, але Престон такого почуття не викликав. «Еллі буде наступною! Вона прудка, сильна, вміє битися!» Але уявити, як вона когось позбавляє життя, не міг! Чорнявка була права, коли казала, що покликання вартового – не те, на що я очікував, певною мірою обманула мене, не сказавши правди. З іншого боку, якби вона розповіла про наше призначення, то я б ні за яких умов не вирушив з Неллом у відрядження!

Минали дні. З плином часу мені ставало трохи легше сприймати свою долю. Я почав себе поводити спокійніше, міг витерпіти неприємну розмову з Еквіджем про моє ставлення до цієї ситуації. Престон казав, що все буде добре, все налагодиться! Еллі поділилась, що вартові не полюбляють говорити про свої убивчі завдання, вони радше будуть уникати цієї теми, аби не викликати у себе неприємні спогади про злочини, що коять. Тому, напевно, вони пробачили мені за моє уникання їх, коли повернувся з Неллом додому. Поплічники розуміли мій стан.

Ми з чорнявкою полюбляли усамітнюватися, разом дивитися всілякі фільми, виїжджали погуляти, відвідували музеї, театри, філармонії, опери. Одного разу ми вечеряли в ресторані. Це була найдорожча забігайлівка в місті. Еллі у вечірній сукні виглядала неперевершено, її зачіска, яку вочевидь допомагала робити Террі, милувала око. Загадковий темний макіяж красуні не давав забувати, що вона може бути не тільки сором’язливою, але й елегантною та невимушеною, дещо агресивною. До столу нам подавали закуски і попросили зачекати, доки готуються гарячі страви. Грала тиха музика. Еллі підозріло зиркнула на мене. Чорнявка підвелася, підійшла ближче. Вона посміхалася, і я від подиву усміхнувся їй у відповідь. Еллі запросила мене на танець. Я не вмів танцювати, принаймні так думав! Зненацька моє тіло відчуло ритм повільного вальсу. Ми з дівчиною закружляли в обіймах одне одного. Еллі виглядала щасливою, було невимовно приємно на неї дивитися. Дівчина змушувала забути про страшні доручення вартових. Я не задумувався, чому в мене так гарно виходить танцювати. Все відбувалося саме по собі, ніби так і повинно бути.

Коли знаходився у свої кімнаті сам, то намагався спровокувати свою здібність, відтворював ситуацію, за якої Нелл світився червоним світлом у кривавому гаражі. Я пробував розлютитися, як тоді! Чимдуж гнівався на себе через своє прокляття – так я називав своє покликання! Як не старався, втоми так і не відчув. Всі мої імітування ситуації в гаражі були коту під хвіст.

Через півтора тижні Еллі отримала від Престона завдання і вирушила до Франції, аби виконати його. Перед відльотом вона сказала, щоб я не намагався навіть думати про те, що вона там робитиме. Повернувшись додому, дівчина не виглядала схвильованою. Дивовижна чорнявка мала притаманний їй гордий стан, поводилась буденно, наче щойно повернулася з курорту, а не людину вбила. Не хотілось задавати їй ніяких питань, ставити у незручне становище. Ми продовжували наші посиденьки удвох, вже й ходили тримаючись за руки. Нікого не нагадує? Так поводять себе Террі і Стен! Не за горами складалася ще одна пара закоханих, вірніше захоплених один одним вартових.

Не спроста Еллі вибирала каблучку для своєї найкращої подруги! На вечері перед відрядженням Екона до Нікарагуа Стен і Террі повідомили про свої заручини, поділилися планами влаштувати грандіозне свято та запросити нас і ще багато-багато безсмертних, щоб вперше в історії володарі вічності могли насолодитися весіллям своїх братів та сестер. Престон Еквідж не був задоволений, почувши таку новину, але й заперечувати не став. Він, як батько нареченої, що віддає свою доньку заміж, благословив Стена і Террі, дав свою згоду. За родинним столом спостерігав також за подружкою Екона Мері. «Можливо, вона й знає, що її хлопець не здатен кохати. Але чи здогадується, що він вбивця і завтра прямує відняти чиєсь життя?»

***

Сонячні промені вигравали на хвилях океану, вони відблискували у воді, переливалися срібним мереживом. Ліс довкола нашого будинку був устелений зеленими килимами, дерева від легенького теплого вітерцю шаруділи листвою. Літо прийшло! Відколи став вартовим, я разом зі своїми соратниками відвідав уже друге щомісячне тренування Еквіджа. Я дізнався більше про зброю, якою опікувалися мої друзі: Стен вправно володів мечем, Террі влучно стріляла у будь-яку мішень зі свого арбалету, Екон жонглював маленькими сокирками, а Кефф майстерно порався з дерев’яною палицею із залізним стержнем усередині. Про решту ви вже знаєте.

Настав той день, коли Престон повідомив мене, що я найближчим часом відправляюся виконувати своє перше завдання, перше самостійне вбивство. Еллі бачила, що мені зле. Дівчина переконувала, що я це зроблю, знову наголошувала, щоб багато не думав з цього приводу, бо так буде тільки важче. Переддень мого від’їзду Стен і Террі обмовилися, що призначили дату свого весілля на сімнадцяте серпня, це мало бути через два місяці. Вони тішилися, їхні обличчя відтепер ніколи не покидала посмішка. Террі разом з Еллі вибирали святкову сукню, а Стен вигадував пригоди на парубоцький вечір.

Я прокинувся о п’ятій годині. Визирнувши у вікно, побачив таксі, що очікувало на мене. Я одягнувся, взяв свої кинджали, спустився сходами до низу. Еквідж віддав мені сумку, у якій знаходилися гроші, папка з документами, багато інших різних речей. Еллі вирішила провести мене і перед тим, як я сів у автомобіль, вперше пристрасно поцілувала у губи й тихо промовила, що все буде добре. Як казав Еквідж – «Все так, як має бути!» Таксі відвезло мене до аеропорту, там сів на літак компанії «Сетер», що доставив мене до пункту призначення, до мого об’єкту! У літаку зазирнув до валізи, що мені дав Престон. Там лежала інформація про мою мішень. Я поглянув на документи. Довідався, що жертвою буде дівчина із України.